НАСТУПНІСТЬ САДОЧКА ТА ШКОЛИ

 

СЕМІНАР

«ОРГАНІЗАЦІЯ НАСТУПНОСТІ МІЖ ДИТЯЧИМ САДКОМ І ШКОЛОЮ"

Мета: формування навичок конструктивної взаємодії педагогів ДНЗ, дітей і батьків, співпраці на основі партнерства; усвідомлення учасниками необхідності самовдосконалення й прагнення до професійного зростання як умови життєвого благополуччя.

 

Вправа на знайомство.  Техніка « Малюємо ім’я»

Мета: усвідомлення своєї цінності і унікальності, розвиток позитивного цілісного образу «Я», прийняття себе, самопрезентація та налаштування на позитивний емоційний заряд. Кожен учасник семінару отримує аркуш паперу  А4 та малює своє ім’я. Потім по черзі презентують себе.

 

Шановні колеги, ми сьогодні зібралися з вами, щоб провести семінар «Організація наступності між дитячим садком і школою» який я хочу  розпочати із притчі.

 

Притча про майстра

Якось у вечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто найкраще грає. Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати власну майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. Ш що більше кожен старався, то не зрозумілішою й потворнішою ставала мелодія. Та ось з’явилася людина й помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде». Людина знову махнула рукою, і спочатку несміливо, а потім гучніше залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, унікальність сопілки, величність контрабаса. А мелодія все лунала й лунала, поєднуючи виконавців і слухачів. Як важливо, щоб оркестром хтось диригував! Гармонія можлива лише тоді, коли всі об’єднані однією метою і спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…

Нас чекає плідна і цікава робота, а щоб вона була ефективною, пропоную прийняти правила і дотримуватись їх.

(Робота в групах).

- Поспілкуйтеся і запропонуйте свої правила  взаємоспілкування:

1.         Право піднятої руки.

2.         Кожна думка вірна або вірно сприймається.

3.         Кожен один одному вчитель, партнер, чарівник.

4.         Полюби ближнього – як себе.

5.         Сприймайте усе з вдячністю.

6.         Відпускай емоції від серця.

7.         Будьте, як діти.

- На мою думку, чудові ми вибрали правила, і я впевнена, будемо їх виконувати на протязі всієї нашої роботи.

 

Вправа «Скринька очікувань»

 Будь ласка, напишіть свої очікування від сьогоднішнього семінару  і приклейте їх внизу скриньки. Якщо наприкінці семінару ваші очікування справдяться, перемістимо  їх у скриньку ,якщо ж ні, залишимо  там ,де й були. Учасники семінару пишуть і озвучують свої сподівання  від семінару, потім прикріпляють їх внизу скриньки.

Міні-лекція про наступність

Наступність – одна з обов’язкових вимог Державного стандарту початкової освіти, необхідна для здійснення неперервності процесу здобуття освіти. Нова програма навчання дітей в 1 класі вимагає певного підґрунтя, оволодіння дитиною компетенціями Державного стандарту дошкільної освіти. Зрештою, кожна дитина - індивідуальність, а ми – дорослі (батьки, педагоги) маємо це враховувати. Сучасне бачення розв’язання проблеми наступності має полягати у створенні умов для реалізації в освітньому процесі дошкільного навчального закладу і початкової школи єдиної, динамічної, перспективної системи особистісного творчого зростання дитини

Інформаційний кущ «Що таке наступність?

 Наступність

ü Цільова та змістова єдність у навчально-виховній діяльності дошкільної та початкової ланки

ü  Неперервність на межах різних етапів або форм навчання

ü  Цілісність та узгодженість у змісті, методах і формах організації педагогічного процесу дошкільних закладів і шкіл

ü Контакт вчителів початкових класів з вихователями

ü  Двобічний процес

ü Спільна діяльність школи, дитячого садка та батьків

ü Органічне, природне продовження розвитку виховання та навчання, започаткованих у дошкільному віці

ü Використання досвіду.

ü Використання новітніх методів.

ü Створення емоційної атмосфери.

ü Професіоналізм педагогів.

ü Диференційований підхід.

ü Інтеграція.

ü Спільність ідей і завдань обох етапів освіти.

ü Систематизація навчально-виховної роботи вчителя і вихователя.

ü Взаємозв’язок дитячого закладу і сім’ї.

 

Шановні педагоги, ось ми з вами склали гроно (асоціативний кущ) наступності двох ланок. Нам є над чим працювати.

Венгер Л.А. сказав «Бути готовим до школи – не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи означає - всьому цьому навчитися».

Групова робота – створення плакатів на тему «Портрет дитини, батьків, вчителів першокласника».

Зараз ми з Вами спробуємо розібратися, які завдання кожна з сторін (батьки, вихователі та вчителі) повинні  виконати, щоб сприяти кращому пристосуванню дитини до школи. Пропоную Вам стати на деякий час такими категоріями людей «Першокласники», «Батьки» і «Вихователі та Вчителі». Ваше завдання буде створити плакат за такими завданнями: першокласники - «Нам важко і чому?»; батьки - «Як допомогти дитині адаптуватися до школи?»;

вихователі та батьки: «ДНЗ і школа – дві ланки 1-ієї освіти, форми співпраці».

 «Першокласник. Нам важко і чому?»:

1.     швидка втомлююсь, особливо на кінець дня та тижня;

2.     мені тривожно, плачу, хочу до мами;

3.     не маю друзів;

4.     не хочу слухатися, виконувати доручення;

5.     страшно будувати стосунки з дітьми та дорослими;

6.     дуже важко навчатися;

7.     важко звикнути до темпу шкільного життя.

«Як можуть допомогти батьки адаптуватися до школи?»

1.     пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно.

2.     Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалась у своїх здібностях;

3.     подумати режим дня і суворо його дотримуватись;

4.     навчати першокласника задавати вчителю питання і не боятися;

5.     розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам;

6.     пояснити дитині, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку;

7.     розвивати комунікабельні здібності;

8.     підтримувати бажання вчитися;

9.     вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.

 «ДНЗ і школа – дві ланки 1-ієї освіти. Вихователі і вчителі-форми співпраці»

1.     узгодження мети навчання на дошкільному і початковому шкільному рівнях;

2.     збагачення освітнього змісту у початковій школі (введення в педагогічний процес різних видів дитячої діяльності творчого характеру: самодіяльних ігор, драматизацій, технічного і художнього моделювання, експериментування, словесної творчості, музичних, танцювальних імпровізацій);

3.     удосконалення форм організації і методів навчання як у дошкільних закладах, так і в початковій школі;

4.     забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання;

5.     взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

6.     попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

7.     кураторство вихователями своїх колишніх вихованці.

-         Тому я хочу побажати ,щоб у кожному закладі панувало партнерство ,щоб працювали в одному напрямку, а не в різні  боки, як Лебідь, Рак та Щука.

Групова робота.  Вправа «Створення моделі ідеального випускника ДНЗ» та моделі «ідеального майбутнього першокласника»

Наших вихованців ми порівняємо із сонечком. На одному сонечку дошкільник, а на іншому майбутній першокласник.

Отже, завдання  І групи - написати на промінчиках риси ідеального випускника дошкільного закладу, ІІ група – риси ідеального майбутнього першокласника. (Представлення роботи).

Підсумок. Подивіться як багато спільних рис. Отже, ми з вами на правильному шляху, у нас є спільна мета. Тож залишається одне – плідно працювати впроваджуючи  інноваційні технології ,передовий педагогічний досвід з метою розвитку життєво-компетентної особистості, яка буде відповідати даним  моделям.

Вправа «Лабораторія» Робота в групах .

Аудиторія об’єднується за принципом «права рука, ліва рука, права нога, ліва нога». Аналіз педагогічних ситуацій

Ситуація «права рука». Віталік, 6 років, заважає вести уроки! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Сперечається! Голосно розмовляє і постійно грається іграшками. Учитель пояснює новий матеріал. Бешкетник Віталік у цей час напівголосно тупає ногами під партою. Коли вчитель перестає говорити, тупання припиняється. Це повторюється кілька разів. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Ситуація «ліва рука» . Матвію, 5,9 років, під час уроку виймає бутерброд і починає демонстративно жувати говорить: «Я все це вже знаю. Мені нудно!» Дитині зовсім не цікаво в школі. Кожного дня нарікання. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації?

Ситуація « права нога». Аліна, 6 років, сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна… і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель розпочинає урок і раптом помічає, що вона вийняла з портфеля ляльку і бавиться нею. Увага класу перемикається на іграшку. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Ситуація «ліва нога». Семен, 7 років, не вміє спілкуватися з однолітками. Постійно свариться й з’ясовує взаємини з однокласниками, а на уроці переживає через конфлікт. Соромиться відповідати перед класом. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Підсумок . Діти змінились – мають змінитись методи навчання і виховання. Перехід від «знаннєвої» школи до школи «компетентності». І перед вами завдання - зрозуміти кожну дитину, знайти індивідуальний підхід ,допомогти адаптуватись до нових умов.

     

Вправа. Аналіз проблемних ситуацій  Вправа « Які ми батьки»

     - На картках написані фрази, які  досить часто  використовуються дорослими. Спробуйте передбачити як вплинуть ці фрази на майбутнього першокласника, які почуття і переживання вони можуть викликати у нього.

Картка 1.

- Ось  підеш до школи,  там тобі…

- Ти, напевно,  будеш двієчником? (Можуть викликати відчуття тривоги, невпевненість у своїх силах, втрату бажання йти до школи).

Картка 2.

- Знаєш, як ми будемо тебе любити, якщо ти станеш відмінником! (Батьківські домагання засновані на не реальних можливостях сина або дочки, а на  абстрактних уявленнях про ідеальну дитину. Крах батьківських надій може стати джерелом дитячих страждань, привести до втрати впевненості у батьківській любові, а значить, впевненості у собі).

 

Картка 3.

-         Учись так, щоб мені за тебе червоніти не доводилося! (Батькам здається, що їх власна самоповага залежить від оцінок, які одержує дитина. Іншими словами: «Тільки від тебе залежить, доведеться мені відчувати сором чи ні, ти несеш відповідальність за мій внутрішній стан і переживання». На дитину звалюють тягар подвійного навантаження: «Учись добре, щоб мені не було погано». Часто такий непосильний для дитини психологічний вантаж стає причиною неврозу).

 

Картка 4.

- Спробуй мені тільки зробити помилку  у зошиті! (У дитини, якій постійно загрожують покаранням, можуть виникнути ворожі почуття до батьків, може розвинутися комплекс неповноцінності тощо.)

Що ви відчули, які емоції викликала ця вправа? Поділіться враженнями.

Отже, проаналізувавши ситуації спілкування, ми розуміємо які  негативні наслідки можуть виникнути від  необдуманих висловлювань дорослих. Потрібно наповнити серце дитини впевненістю та Любов’ю. Тоді у неї не буде виникати страху та провини, відрази до навчання та школи взагалі. Справжня любов і підтримка не виставляє вимог до дітей.

- Видно, що ви вже трішки втомилися, пропоную таку вправу.

 

 

Вправа "Відпочинок"

Інструкція: Стоячи, випрямитися, поставити ноги на ширині плечей. Вдих. На видиху нахилитися, розслабивши шию і плечі так, щоб голова і руки вільно звисали до підлоги. Дихати глибоко, стежити за своїм диханням. Перебувати в такому положенні 1-2 хвилини. Потім повільно випрямитися.

Наступна наша Вправа « Розуміння», «Доброта», «Довіра».

Для успішної соціалізації особистості дошкільника важливо будувати виховний процес як створення виховного розвивального середовища, в якому дитина може активно діяти, пізнавати світ, спілкуватися з дорослими й однолітками. Необхідно щоденно в процесі взаємодії з дитиною в простих побутових ситуаціях вчити любити те, що її оточує, що потребує людської уваги, турботи – все, що  живе, росте, чим ми користуємося, що страждає, є слабким і потребує нашої допомоги.

Для того, щоб нам продовжити роботу необхідно об’єднатись в 3 групи, проговоривши по колу слова: «Розуміння», «Доброта», «Довіра».

Таким чином у нас утворились 3 групи (нагадування правил семінару). В кожній групі виберіть ведучого, того хто буде організовувати діяльність, секретаря  – того, хто буде писати, і того, хто буде відповідати, тобто захищати напрацьований проект.

Кожна група отримує своє завдання:

§  картка № 1 –   скласти квітку «Розуміння», на пелюстках якої  визначити (написати)  причини, через які дитина не може соціалізуватись;

§  картка №2 – скласти квітку «Доброти», на пелюстках якої  визначити  (написати) методи і прийоми, які можна використати для успішної соціалізації дитини;

§  картка № 3 –  скласти квітку «Довіри», на пелюстках якої  визначити (написати) напрямки і форми роботи  з батьками  з проблеми соціалізації дошкільників.

Для підготовки Вам надається 15 хвилин. По закінченню часу, кожна група захищає свій проект.

Висновок: Отже, важливим виховним фактором соціалізації є найближче соціальне оточення, в якому проходить життя і діяльність дитини, тобто середовище –  сім’я, дитячий колектив, товариші, дорослі люди, з якими безпосередньо спілкуються діти.

Соціалізація – це складний і багатогранний процес, який триває все життя людини, а його основи закладаються в дошкільному дитинстві.

Тож я  всім вам  бажаю, щоб на Вашій педагогічній ниві завжди буяли квіти «Доброти», «Розуміння»,  «Милосердя», «Довіри»,  «Любові», «Ввічливості», «Людяності», «Краси».

Вправа «Сам собі психолог» 

Мета: вироблення та закріплення власних рекомендацій щодо роботи з учнями першого класу для покращення адаптації.

Матеріали: аркуші паперу формату А3, маркери, скотч.
Хід вправи: Учасники об’єдналися в дві групи: «вчителі» (орієнтуючись на досвід) та «психологи» (орієнтуючись на знання психофізіологічних особливостей) та готують рекомендації для поліпшення процесу адаптації першокласників.

Час на підготовку- 7 хв.

Потім представники кожної групи презентують свої роботи, обговорюючи та доповнюючи їх.

Після презентації двох груп всі учасники шукають спільне та відмінне.

 Давайте повернемося до  наших очікувань. Перевіримо чи справдились вони. Якщо так,то пропоную вам перемістити їх до скриньки.

 

Вправа "Куля мрій"

Ми всі любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися (тренер розкидає різнокольорові кульки). Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами. Давайте об’єднаємо всі кульки мрій в один великий оберемок, нехай всі бажання здійсняться. Дякую всім за участь.

Наступність між дошкільною та початковою ланками освіти

Проблеми наступності, безперервності та спадкоємності між дошкільною та початковою ланками освіти

/Методичні рекомендації/

  На сучасному етапі розвитку суспільства, зокрема освітньої сфери, неперервність освіти є одним із пріоритетних напрямків її модернізації. Отже,нагальною потребою стає розв'язання проблеми наступності, перспективності та спадкоємності між до­шкільною та початковою ланками освіти.

  У розв'язанні поставленої проблеми важливим аспектом є надання пильної уваги соціальному роз­виткові дітей. Освітянам  необхідно чітко розрізняти про­цеси цього розвитку й особливості функціонування соці­альних норм, які визначають правила та зразки суспільно бажаної поведінки, а також приватні, групові норми, які скла­даються в певній соціально-психологічній групі й регулю­ють поведінку дитини в ній.

П'ять параметрів, за якими належить оцінювати рівень со­ціального розвитку дитини:

1.     Соціальні знання, які показують міру орієнтованос­ті дитини внавколишньому світі (соціальне оточення, се­редовище мешкання, часове орієнтування, географічна, політична, економічна орієнтація тощо).

2.     Вербальна сфера, у якій виявляється здатність до самостійної мозкової активності (володіння формами вислов­лювання, вміння вести діалог, дотримання етикетних форм спілкування з людьми та ін.).

3.     Інтерактивна сфера, що розкривається через уміння самостійно організувати взаємодію з іншими людьми й підкорятися вимогам у групових діях (уміння прийняти гру­пове завдання й спільно діяти, підкорятися груповим нормам, дотримуватися ієрархії у стосунках та ін.).

4.     Сфера оцінних і самооцінних ставлень, які визна­чають  специфіку ставлення до себе й до інших людей (гло­бальна оцінка себе самого, самооцінка за власними по­казниками, глобальна оцінка однолітків, уміння порівняти себе й однолітків, себе і персонажа тощо).

5.     Мотиваційна сфера, що розкриває усвідомлюване бажання дитини йти до школи і перебувати в новій для неї ролі, здійснювати нову діяльність у специфічних формах спілкування з людьми (визнання привабливості школи й учнівської атрибутики, надання переваги вчителеві перед батьками, наявність внутрішньої позиції школяра та ін.).

       Враховуючи багатоаспектність проблеми наступності, перспективності та спадкоємності між дошкільною і по­чатковою ланками освіти, важливість її розв'язання в напрямку соціального розвитку дітей, підготовки їх до шкільного навчання, окреслимо пріоритетні напрямки розвитку дошкільної ланки освіти.

Прихід шестирічних учнів до школи робить особливо гострим питання готовності дітей до навчання. Його ус­пішність, беззаперечно, залежить від рівня соціального роз­витку дитини. Ось чому підготовку до школи слід розгля­дати як одне із найважливіших завдань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку, розв'язання якого сприятиме забезпеченню цілісного гармонійного станов­лення особистості дитини.

Формуванню ж яких складових загальної готовності до шкільного навчання мають сприяти педагоги та психологи?

Насамперед слід забезпечити фізіологічну го­товність, яка визначається рівнем розвитку головних функціональних систем організму та станом здоров'я до­шкільнят. Саме тому неабиякої уваги потребує фізичне ви­ховання майбутніх школярів у дошкільному закладі. Це організований педагогічний процес, спрямований на мор­фологічне та функціональне вдосконалення організму ди­тини, формування та поліпшення основних життєво важ­ливих рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань. Стратегічними формами фізичного виховання дошкільнят у дитячому садку є: щоденні фізкультурні заняття (навчальні та на свіжому повітрі); різні види гімнастик (ранкова, гігіє­нічна, лікувальна); рухливі, спортивні ігри та вправи, пе­реходи пішки; фізкультурні хвилинки і паузи на заняттях та між ними; спортивні розваги, свята, дні здоров'я.

Неабиякого значення набуває соціальна (особистісна) готовність до навчання у школі, тобто готовність ди­тини до нових форм спілкування, її нове ставлення до довкілля та самої себе, зумовлене ситуаціями шкільного навчання.

           Психологічну готовність до школи визначають не за наявністю навичок читання, письма, математичних дій, а за взаємозв'язаними психічними якостями. Саме ціліс­ний стан психіки дитини забезпечує успішне прийняття нею системи вимог, які ставлять школа загалом і вчитель зокрема, успішне оволодіння новою діяльністю та новою соціальною роллю. Структуру психологічної готовності дітей до навчання у школі становлять: особистісно-мотиваційний блок; уявлення про мету діяльності, прийняття навчального завдання; уявлення щодо змісту та способів навчальної діяльності; інформаційна основа; управління діяльністю та прийняття рішень.

Розглянемо найважливіші компоненти психологічної го­товності дитини до шкільного навчання, на які мають звер­тати увагу педагоги і психологи дошкільної ланки освіти.

·        Інтелектуальна готовність не обмежується бага­тим словниковим запасом і спеціальними вміннями та на­вичками. Засвоєння шкільної програми потребує від ди­тини вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки, тобто достатнього розвитку пізнавальних процесів. Тож іще з молодшого дошкільного віку слід працювати над формуванням чуттєвого досвіду в дітей. Педагогічний вплив на його розвиток здійснюється завдяки створенню розвивального просторового середо­вища, а також завдяки цілеспрямованому формуванню по­шукових засобів орієнтації з використанням усіх аналіза­торів. Робота з дошкільнятами в цьому напрямку має бути спрямована на розвиток дрібної моторики, зорового та слу­хового сприйняття мовлення і мислення.

·        Особистісна та соціально-психологічна готовність виявляються у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів і до самої себе. Саме соціальна зрілість - наріжний камінь готовності до навчання. Все шкільне життя і, насамперед, процес навчання поспіль під­порядковуються певним правилам. На сьогоднішній день чимало учнів не встигають у навчанні, але не через складні програми чи надмірну вимогливість учителів, а саме че­рез недостатню та слабку психологічну підготовку. Пробле­му породжують слабка мотивація, нерозуміння своєї но­вої внутрішньої позиції школяра.

Отже, центральним аспектом підготовки дітей до школи є формування мотиваційної готовності, тобто розвиток самосвідомості, перехід на новий рівень, де змінюються ставлення до са­мого себе, самооцінка. Це формування позитивної "Я-концепції, вміння взаємодіяти з дорослими та однолітками.

·        Емоційно-вольова готовність для малого школяра чи не найголовніша. Дошкільне дитинство - період, коли емоції та почуття переважають у житті дитини, вони й визначають її поведінку. Саме недостатня увага до роз­витку емоційної сфери в дошкільнят зумовлює неадекватність пристосування багатьох першокласників до шкільного навчання. За наявності ж вольової готовності з'являється можливість керувати своєю поведінкою, що вкрай важливо для дитини під час перебування у школі.

Формування психологічної готовності дітей до учнівства потребує гармонійного поєднання всіх компонентів готов­ності до школи й передбачає діяльність педагогів дошкільної ланки освіти в таких напрямках:

ü Створення умов для повноцінного проживання до­шкільного дитинства.

ü Створення належних умов для навчання відповідно до індивідуальних особливостей розвитку кожного до­шкільняти.

ü Просвітницька робота серед батьків.

ü Корекційно-розвивальна робота (за потребою). Для успішного навчання у школі важливе також оволодіння майбутніми першокласниками загальнонавчальними вміннями та навичками. До складу їх, зокрема, вхо­дять такі вміння:

§  організаційні - вміння добирати обладнання для роботи на занятті, розкладати його в потрібному порядку; починати працювати відразу після вказівки вихователя; розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкла­динка, корінець, сторінка), користуватися закладкою; пра­вильно сидіти під час читання і письма;

§  загальнопізнавальні - вміння спостерігати, роз­мірковувати, запам'ятовувати й відтворювати навчальний матеріал: виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо; знаходити з двох об'єктів однакові, схожі й різні зовнішні ознаки; зіставляти гру­пи предметів за однією істотною ознакою; помічати зміни у спостережуваних об'єктах за орієнтирами, вказаними вихователем; робити (з допомогою вихователя) висновок-узагальнення після виконання завдання;

§  загальномовленнєві - основні елементи культу­ри слухання та мовлення: вміння говорити в помірному тем­пі, чітко, вільно, виразно, з відповідною силою голосу; зо­середжено слухати вихователя (до 5 хв), відповідати на запитання за відомою і вільною моделями, зв'язно (трьома-чотирма реченнями) передавати почуте, побачене;

§  оцінно-контрольні - засвоєння способів перевір­ки та самоперевірки, оцінювання зробленого: вміння знайти помилку в ході зіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати результати своєї діяльності за орієн­тирами, даними вихователем (правильно, красиво, що саме; якщо помилився, то в чому; що треба змінити, чого слід уникати в подальшій роботі).

Зазначені загальнонавчальні вміння та навички форму­ються безперервно впродовж усього періоду дошкільного дитинства. Крім цього, педагоги дошкільних закладів ма­ють формувати в дітей деякі спеціальні знання та на­вички, необхідні їм для засвоєння програмового матеріа­лу: елементарні граматичні і математичні уявлення, навички складо-звукового аналізу слів з опорою на схему, вміння працювати з книгою, писати в зошиті, на дошці тощо.

У процесі педагогічного обстеження майбутніх школя­рів з'ясовуються:

1. Лінгвістичні знання й уміння: знання літер, уміння читати; виконання звукового аналізу слова; побудова фра­зи; словниковий запас; фонематичний слух; звуковимова.

2. Математичні знання й уявлення: лічба у межах 10 (пряма та зворотна); склад числа, розв'язання арифметичних задач на додавання та віднімання; уявлення про форму (квадрат, коло, трикутник, прямокутник, овал); просторові уявлення (верх - низ, правий - лівий бік).

До оцінно-контрольних дій, якими мають оволодіти ді­ти, що йдуть до школи, відносять: взаємооцінку і взає­моконтроль - уміння оцінювати та контролювати дії од­нолітків; самооцінку і самоконтроль - уміння оцінювати та контролювати власну діяльність. Оцінно-контрольні дії виконують подвійну функцію, виступаючи передумовою і засобом засвоєння знань, формування вмінь та навичок, а також найважливішою передумовою практичного засто­сування засвоєних знань, вироблених умінь і навичок.

Зупинимося на деяких особливостях прояву взаємооцінки та самооцінки, становлення яких передує появі дій вза­ємоконтролю та самоконтролю. У психолого-педагогічній літературі самооцінка в дошкільнят трактується як прояв усвідомленого ставлення до результатів власної діяльнос­ті, оцінка власних учинків, усвідомлення своїх умінь у різ­них видах діяльності.

Про сформовану самооцінку в дитини свідчать її вміння приймати вимоги педагога й відповідно планувати власну діяльність, ставити для себе посильні завдання, співвідносячи їх із суспільними вимогами.

Як показують наукові дослідження, дітям (особливо мо­лодшого дошкільного віку) важче оцінювати власні вміння, ніж уміння однолітків, а тому оцінка дитиною самої себе є лише позитивною через недостатній рівень самосвідо­мості й постійне прагнення позитивної оцінки з боку до­рослих. Тож у роботі з молодшими дошкільнятами необ­хідно насамперед звертати увагу на формування в них взаємооцінки.

Самооцінка у 5-6-річних більш категорична, але не аргументована й часом неадекватна. Отже, саме в цьо­му віці слід розпочинати формування адекватної самооцін­ки, що відіграє неабияку роль у процесі становлення навчальної діяльності.

Результативність відповідної виховної роботи досяга­ється завдяки зосередженню педагогом уваги дитини на різних проявах її поведінки в різних видах діяльності; за­лученню дітей до спільної з ним або однолітками оцінки результатів її роботи на занятті абощо; об'єктивністю й аргументованістю оцінки з боку дорослого і наявністю в дитини певних знань та вмінь відповідно до віку й до ви­мог чинних програм.

Безперечно, рівень розвитку самооцінки впливає на формування дій самоконтролю. Спочатку слід навчитися адекватно оцінювати себе, власні дії та вчинки, а вже по­тім-контролювати. Підсумком самооцінки є висновок про результативність своєї роботи через зіставлення її зі зраз­ком чи еталоном. Кінцева мета самоконтролю - виправ­лення дитиною виявлених помилок.

Отже, під самоконтролем слід розуміти здатність дити­ни контролювати власні дії в будь-якій діяльності й, зок­рема, в навчальній. Виробленню самоконтролю є дітей до­шкільного віку передує набуття навичок взаємоконтролю.

Найбільш ефективними прийомами формування дій самоконтролю є такі: зіставлення зробленого із зоровим зразком - із записом на дошці, малюнком тощо; зістав­лення відповіді зі слуховим зразком - зі сказаним вихова­телем, магнітофонним записом абощо; порівняння із внут­рішнім зразком - наприклад, із завченим текстом; зіставлення з узагальненим внутрішнім зразком - із за­своєними правилами або нормами.

Доречні також слухові диктанти, дидактичні ігри на роз­виток пізнавальних здібностей дошкільнят. Розвиткові са­моконтролю сприяє використання на заняттях з розвитку мовлення, формування логіко-математичної компетенції, навчання грамоти та на інших заняттях схем-моделей, різ­номанітних планів відповіді, які допомагають малому кон­тролювати власні дії й коригувати їх у разі потреби.

Успішність процесу становлення оцінно-контрольних дій дітей дошкільного віку визначається ще однією передумовою - наявністю педагогічної оцінки, тобто об'єктивного позитивного чи негативного висловлювання педагога щодо перебігу чи результатів діяльності дитини або щодо її вчинків. Найбільш ефективні в роботі з дітьми з дошкільнятами такі форми педагогічної оцінки: схвален­ня, згода, підбадьорювання, виражені словами й за до­помогою міміки, жесту, модуляції голосу: "Ти впорався; зараз уже краще; бачу, що старався" тощо.

Ефективність підготовки дітей до шкільного навчання, зокрема формування оцінно-контрольних дій, багато в чо­му залежить від педагогічно доцільної, правильно органі­зованої діяльності дошкільнят, особливо навчально-мовленнєвої.

На мовленнєвому занятті  потрібно розв'язувати завдання формування та розвитку різних аспектів мови (фо­нетичного, лексичного, граматичного, синтаксичного), а та­кож різних функцій мовлення. Неувага педагогів до багато­плановості та багатокомпонентності мови та мовлення призводить до уніфікування мовленнєвих занять із дітьми, що згодом може спричинити різні проблеми у формуванні в дошкільнят навчально-мовленнєвої діяльності.

Подаємо модель комплексного заняття з навчання мо­ви та розвитку мовлення, завданнями якого є розвиток зв'язного мовлення дітей, лексична робота та виховання звукової культури мовлення.   

Перша частина - спілкування. Розв'язуються завдан­ня розвитку діалогічного, мовлення. Запитання до дітей, спрямовані на актуалізацію мовленнєвого досвіду та ак­тивізацію наявної лексики, передбачаються саме на по­чатку заняття.

Друга частина - пізнавальна діяльність. Дітям про­понуються завдання на збагачення та актуалізацію лексики, водяться нові слова та мовні звороти, усуваються нелітературні слова.

Третя частина - перетворювальна діяльність. Уточ­нюється та закріплюється лексичний запас дошкільнят. Основною метою пропонованих завдань є з'ясування наявності в їхньому активному словнику певного слова чи мовного звороту, а також уміння правильно вживати це слово чи зворот, складаючи речення, фразу.

Четверта частина - оцінно-контрольна діяльність.

Розв'язуються завдання розвитку зв'язного мовлення: мо­лодший та середній дошкільний вік - діалогічного; се­редній та старший дошкільний вік - монологічного (акти­візація фразових висловлювань, побудова монологів).

Робота над звуковим аспектом дитячого мовлення (ко­рекція, виправлення фонетичних помилок тощо) триває протягом усього заняття, а от знайомство з артикуляцією, правилами звуковимови, диференціацією звуків мовлен­ня тощо ліпше здійснювати на окремому занятті з вихо­вання звукової культури мовлення, починаючи з четверто­го року життя.

Консультація

Дитячий садок і Нова українська школа: як прокласти місток

Суть  Нової української школи (НУШ) полягає у переході від школи інформаційної, яка дає учням лише знання і деякі вміння та навички, до школи компетентностей XXI століття.

Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, цінностей та ціннісних ставлень, що визначає здатність успішно розв’язувати життєві проблеми, провадити подальшу навчальну та професійну діяльність.

«Канвою» розвитку учня в НУШ вважають формування 10-ти ключових компетентностей.

Окрім компетентностей, «канва» містить і такі наскрізні вміння, як-от:

уміння читати;

уміння доносити думку;

в критичне мислення;

в логічний захист позиції;

ініціативність;

проблеми, ризики і рішення;

емоційний інтелект;

робота в команді;

творчість.

Особлива увага в НУШ приділятиметься вихованню дітей на цінностях, які стануть базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії із суспільством. Виховний процес буде невід’ємною складовою всього освітнього процесу. Його орієнтирами стануть загальнолюдські цінності, зокрема:

морально-етичні — гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей;

соціально-політичні — свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, відповідальність.

Як сформувати в дитини старшого дошкільного віку готовність до систематичного навчання в НУШ? Як безболісно й успішно адаптувати дитину до школи в шість років? Йдеться не лише про перші тижні зміни соціального статусу дитини з дошкільника на школяра, коли докорінно змінюється її життя в фізіологічній, психологічній, соціальній сферах. Йдеться про те, наскільки успішною дитина буде впродовж шкільних років. Адже успішність школяра прямо залежить від того, наскільки сформованою буде основа «канви» його розвитку.

Сучасний погляд на готовність до НУШ

За сучасною моделлю дошкільної освіти слід побудувати індивідуальний освітній шлях для кожної дитини, створити оптимальні умови для її гармонійного природного розвитку. Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) як Державний стандарт дошкільної освіти в Україні визначає в кожній освітній лінії ті компетенції, які слід сформувати в дитини на кінець дошкільного віку. У цьому документі зазначено, що в цей період формуються її ціннісні ставлення (Схема).

Щоб дитина успішно справлялася з новими вимогами шкільного життя, у неї має бути сформований набір тісно переплетених якостей. Неможливо розглядати ці якості у відриві від життєвого досвіду дитини, конкретного середовища, сімейного устрою. Тому поняття «готовність до школи» з урахуванням усіх чинників можна визначити як набір компетенцій, що складають життєву компетентність дитини. У сучасній освіті це поняття має ключове значення. Готовність до НУШ — це не «програма», якій можна просто навчити.

Готовність до НУШ — системна характеристика розвитку дитини старшого дошкільного віку, яка проявляється у сформованості компетенцій. Ці компетенції формують шляхом прищеплення ціннісного ставлення до оточення й довкілля, розвивають за сприятливих умов у різноманітних ситуаціях життєвого досвіду та спілкування, у які включена дитина в сім’ї та суспільному вихованні.

Готовність дитини до шкільного навчання

Розглянемо готовність дитини до шкільного навчання з огляду на концепцію НУШ та ті вимоги, які закладені в Державному стандарті дошкільної освіти в Україні. Основними компонентами готовності дитини до шкільного навчання можна вважати психофізіологічну, особистісну та інтелектуальну готовність.

Психофізіологічна готовність формується через розвиток здоров’язбережувальної компетенції на основі виховання ціннісного ставлення до власного життя та здоров’я.

Про психофізіологічну готовність свідчить загальний фізичний розвиток дитини. Його визначають відповідно до показників вікових норм фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток шестирічного віку, як - от: вага, зріст, об’єм грудної клітини; тонус м’язів; пропорції; шкіряний покрив тощо. А ще показовими є стан:в зору, слуху, моторики (особливо дрібних м’язів кисті руки та пальців); нервової системи дитини — ступінь її збудливості та гальмування, сили і рухливості. Важливим є також загальний стан здоров’я. Дитина, у якої добре розвинена дрібна моторика, уміє логічно розмірковувати, зв’язно висловлює свої думки, ліпше концентрує увагу, пригадує.

Особистісна готовність передбачає прийняття дитиною нового соціального статусу школяра. Вона формується через розвиток таких компетенцій:

особистісно-оцінна — шляхом виховання ціннісного ставлення до особистого Я;

« родинно-побутова — через розвиток ціннісного ставлення до членів своєї родини, сім’ї;

соціально-комунікативна, комунікативна, ігрова, предметно-практична — шляхом виховання поважного ставлення до дорослих, однолітків, результатів діяльності людини.

Особистісна готовність містить низку складових. Розглянемо їх.

Я-концепція — усвідомлення своїх фізичних можливостей, вмінь, переживань, а також здатність адекватно оцінювати свої досягнення та особистісні якості.

Мотиваційна готовність — сформованість соціальних мотивів: потреба у соціальному визнанні, бажання отримати соціально значимий статус; сформованість пізнавальних мотивів: бажання вчитися, отримувати знання.

Вольова готовність — здатність свідомо керувати своєю поведінкою та діяльністю, ставити мету та докладати вольові зусилля для її досягнення; певний рівень організованості, довільності поведінки; здатність підпорядковувати свої дії вимогам «треба», а не «хочу», свою поведінку встановленим правилам.

Емоційно-почуттєва готовність — здатність самостійно керувати особистими почуттями та співвідносити свої вчинки із засвоєними нормами моралі; розуміти власні почуття й переживання інших людей; розрізняти базові емоції: радість, образу, смуток, страждання тощо. Дитина володіє соціальними нормами прояву почуттів, у неї відсутні імпульсивні реакції, сформовані вищі почуття — естетичні (почуття прекрасного), інтелектуальні (радість пізнання), моральні.

Комунікативна готовність — готовність до довільного й продуктивного спілкування в контексті учбової діяльності, наявність комунікативної ініціативи. У спілкуванні з дорослими й однолітками уважно ставиться до їхніх переконань, не проявляє нестриманість, негативізм, грубощі. Не застосовує неетичні висловлювання, ввічлива у спілкуванні, дотримується морально-етичних норм. Керує своїми емоціями, розуміє необхідність спілкуватися, контролює свої бажання. Проявляє готовність вступити в діалог, вислухати, не перебиваючи, дивлячись в обличчя співрозмовника.

Здатність довільно регулювати поведінку та готовність підпорядковувати свою поведінку вимогам дорослих і правилам — одна з ключових відмінностей школяра від дошкільника, який здебільшого діє спонтанно, імпульсивно.

Рекомендації дорослим

Викликайте у дитини інтерес, приваблюйте шкільним навчанням. Допоможіть усвідомити, що школа — не покарання, а новий етап у житті, подорож у світ знань. Не сподівайтеся, що дитина сама собою буде ставитися до шкільного навчання відповідально та зацікавлено. Тож не обмежуйтеся розмовою про школу, або екскурсією до її будівлі.

Пам’ятайте, що недостатньо просто переконувати шестирічку, що вчитися треба для майбутнього (а то будеш двірником). Розповідайте цікаві історії про школу, вчителів, нових шкільних друзів, яких дитина зустріне тощо.

У жодному разі не застосовуйте навчальну діяльність як покарання: «Погано себе поводили — сідайте, буду читати». Пізнавати нове дитина має із захопленням і насолодою. При цьому вона не має боятися помилитися. Приймайте будь-яке висловлювання дитини, адекватно оцінюйте, не принижуйте, не засуджуйте публічно її помилку чи неуспіх.

У жодному разі не застосовуйте вислови на кшталт «Підеш до школи, там тебе навчать добре поводитися», «У школі не панькатимуться» тощо.

Формулюйте чітко мету чи завдання, аби дитина завжди їх усвідомлювала. До шести років у дитини лише формуються компоненти вольової дії. Тож мотивуйте, спонукайте бажання досягти поставленої мети.

Не намагайтеся все робити за дитину, допомагати без нагальної потреби. Адже самостійність — запорука успішності у шкільному навчанні.

Навчайте дитину проявляти повагу до людей у словах і поведінці відповідно до норм моралі. Це забезпечить їй щасливе перебування в оточенні дорослих і однолітків Обов’язково включайте дитину в групові форми роботи, створюйте умови для взаємодії з однолітками, аби вона легко вписалася у шкільний колектив і почувалася комфортно. Дитина у якої не сформовані ці навички, може відчувати труднощі як із соціалізацією, так і із засвоєнням учбового матеріалу. Якщо дитині складно порозумітися з дітьми, або вона часто потрапляє в конфліктні ситуації, буває ізольованою від колективу — це значно підвищує ризик шкільної дезадаптації. За таких умов вона взагалі може втратити цікавість до навчання в школі.

Інтелектуальна готовність формується через розвиток таких компетенцій:

художньо-практична — формування ціннісного ставлення до проявів естетичного, творчості;

сенсорно-пізнавальна, математична — формування ціннісного ставлення до інформації, пізнання;

мовленнєва — формування ціннісного ставлення до української мови;

природничо-екологічна — формування ціннісного ставлення до природи, уявлень про закономірності.

Характеристиками інтелектуальної готовності до школи є певний рівень розвитку пізнавальних процесів.

Увага — здатність тривалий час зберігати зосередженість. Здатність концентрувати увагу на кількох предметах одночасно; швидко переключати зосередження уваги з одного об’єкту на інший, з одного виду діяльності на другий.

Мовлення — уміння адекватно й доречно спілкуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях. Сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної сторін мовлення.

Відчуття та сприймання — уміння орієнтуватися в якостях і просторових відношеннях предметів. Сформованість загально вироблених уявлень про сенсорні еталони кольору, форми, величини тощо. Здатність цілеспрямовано й планомірно обстежувати предмети. Чітке орієнтування в частинах свого тіла, орієнтування в часі.

Пам’ять — здатність виокремлювати й засвоювати мнемонічні засоби й прийоми, як-от прийом логічного групування матеріалів тощо. Здійснення самоконтролю в процесі запам’ятовування — уміння зіставляти отримані результати діяльності зі зразком.

Уява — самостійне створення образів уяви (творча уява).

Мислення — розвиненість образних форм мислення, уміння оперувати образами, уявляти об’єкти в різних положеннях. Сформованість мисленнєвих операцій узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, установлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння взаємозалежностей, здатність розмірковувати.

Рекомендації дорослим

Створюйте умови для ігрової та продуктивних видів діяльності дітей. У грі як провідній діяльності формуються важливі психологічні новоутворення дошкільного віку. Під час гри змінюється позиція дитини у ставленні до оточення. Вона навчається узгоджувати свою особисту точку зору з іншими. Приймаючи та реалізуючи ігрову роль, дитина вчиться виокремлювати правила і дотримуватися їх, а отже, свідомо й довільно керувати своєю поведінкою.

Пропонуйте дітям продуктивні види діяльності: малювання, ліплення, конструювання тощо. У них розвиваються вищі форми регуляції діяльності — планування, корекція, контроль. Розвивайте творчу уяву дітей — центральне новоутворення пізнавальної сфери шестирічок. Саме під час ігрової та продуктивних видів діяльності розвивається як репродуктивна (відтворювальна), так і продуктивна (творча) уява.

Стимулюйте дитячу ініціативність, заохочуйте самостійність, плекайте самобутність. Байдужість дорослого до дитячої творчості або осудне ставлення до її фантазування, до будь-якого відходу від зразка, стандарту чи шаблону гальмують розвиток продуктивної уяви. Це знижує інтелектуальні можливості майбутнього школяра.

Не використовуйте шаблонні альбоми із зображувальної діяльності. Дайте дитині змогу під час самостійної художньої діяльності працювати за власним задумом, а не задумом дорослого. Широко застосовуйте розвивальні ігри. Вони сприяють усебічному розвитку дітей. Ігри на основі сенсорних еталонів сприяють розвитку всіх пізнавальних психічних процесів. Завдяки поєднанню уяви, мислення та мовлення в розвивальних іграх і вправах розкривається символічна функція мислення. Дитина починає подумки оперувати символами. Вона осягає математичні, часові, логічні відношення, навчається використовувати умовно-символічні зображення: цифри, букви, геометричні фігури, плани, схеми тощо. Розвивальні ігри сприяють формуванню вміння ставити мету, планувати свої дії з огляду на можливості, знаходити точний, а іноді й нестандартний спосіб розв’язання проблеми. А ще сприяють розвитку мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування.

Читайте дітям казки, оповідання і обговорюйте прочитане якомога частіше. Формуйте пізнавальний інтерес до друкованого слова. Навчайте дітей усвідомлено сприймати і переказувати літературний текст. При цьому повно, точно, розгорнено й логічно викладати свою думку. Спонукайте дітей відтворювати текст графічно: у малюнку, схемі, моделі.

Спілкуйтеся з дітьми українською мовою й заохочуйте їх спілкуватися українською з однолітками.

Не запозичуйте елементи шкільного змісту і шкільних методів навчання. Натомість — застосовуйте розвивальне навчання дошкільників.

Зміна цілей освіти, зміщення акцентів з формування знань, умінь та навичок випускника дошкільного закладу на його особистісний розвиток та формування компетентностей позначилися й на розумінні сутності поняття «готовність до шкільного навчання». Рівень готовності дитини до навчання в Новій українській школі безпосередньо залежить від рівня сформованості у неї базових компетенцій, а отже, від якості наданої дитині освіти в дитячому садку.

Педради

Виступ на педраді "Наступність у роботі ДНЗ та школи"

Порядок денний: 1. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти. Інформаційне повідомлення, 2. Психолого-фізіологічні особливості дітей 6-7-річного віку. Готовність дітей 6-річного віку до навчання у школі. Адаптація першокласників до шкільного життя. 3. Усунення мовленнєвих вад - запорука успішного навчання в школі. 4. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання - Методичний міст 5. Реалізація проблеми наступності в НВК. Позиційна дискусія   Підготовка до педагогічної ради. І. Організаційна діяльність 1. Видати наказ про підготовку до педагогічної ради. 2. Скласти план проведення педагогічної ради, визначити напрями діяльності та коло учасників. Ініціативна групи 3. Скласти списки рекомендованої літератури.   Заступник директора П. Просвітницька діяльність 1. Випустити методичний бюлетень «Трибуна педагогічної ради», в якому визначити: а)Запитання для обговорення: - Як визначити, коли дитина готова до школи? - Які ви бачите ефективні шляхи залучення дитини до школи? - Де є переваги виховання дошкільника: у дитячій дошкільній установі чи вдома? У чому вони полягають? - Що треба зробити вчителю, щоб навчання кожного першокласника стало радістю? - Чи сприяють наступності дошкільної та початкової освіти сучасні підручники для 1-4-х класів, навчальні програми? Що б ви змінили? Методична рада б) Завдання для діагностики дітей старшої групи для визначення рівня їх підготовленості до школи.        в)Тести для учнів 1-го класу для визначення рівня їх підготовленості до школи.      2. Скласти заходи з підготовки до педради спільно з вихователями дошкільного закладу  3. Оформити  виставку дитячих доробок учнів 1-го класу та дітей старшої групи.     4. Учителям початкових класів відвідати відкриті заняття в старших групах дошкільної дитячої установи    5. Вихователям дошкільної дитячої установи відвідати уроки в перших класах     6. Практичному психологу надати консультаційну допомогу вихователям дошкільної дитячої установи та вчителям.   7. Оформити виставку рекомендованої літератури.     ІІІ. Практична діяльність 1. Організувати екскурсію для дітей старшої групи до школи з метою знайомства з класом, школою.  2. Здійснити діагностування «Адаптація першокласників»    3. Провести тиждень взаємовідвідування відкритих заходів у дитячому садку та відкритих уроків у 1-х класах.Вчителі, вихователі, 4. Проведення засідання «Школи майбутніх першокласників» із метою надання консультацій батькам.      «НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВА  В РОБОТІ ДВОХ    ПЕРШИХ ЛАНОК ОСВІТИ» (інформаційна довідка) Перехід початкової школи на новий зміст і структуру роботи необхідно забезпечити нерозривним зв'язком дошкільної та початкової освіти з основною школою. Для досягнення високих освітніх рівнів важливим є створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання. Пошуки оптимальних шляхів привели до створення нового типу навчального закладу-об'єднання дошкільного закладу і школи, так звані освітньо- виховні об'єднання, далі НВК. Аналіз передового педагогічного досвіду свідчить, що об'єднання дошкільного закладу з школою дає можливість успішного розв'язання організаційно-педагогічного значення: - Ефективніше здійснюється процес соціалізації та адаптації дошкільників до нових умов і налагоджується належна виховна робота в ньому, - Ефективно використовується навально-матеріальна база і поліпшуються матеріально-побутові умови утримання дітей Наступність - це врахування того рівня розвитку дитини. З яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне , природне продовження розвитку, навчання та виховання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини. Наступність розглядають, як закономірність психічно-фізичного розвитку, як умову реалізації безперервної освіти, як принцип навчання і виховання. Готуючи свою доповідь, перечитавши літературу по наступності двох перших ланок я ознайомилась, як розглядають ці проблеми на практичному рівні видатні педагоги, зокрема це Сухомлинський, Амонашвілі, В,В,Давидов та ін.. Хочу звернути вашу увагу на пріоритетні напрямки наступності дошкільної та початкової школи: Психологічні фактори наступності Важливості дошкільної освіти Дошкільна освіта не повинна вбачати свою основну мету тільки в підготовці малюків до школи. Сьогодні акцент на те, щоб дитина вміла жити і навчатися в колективі. За висновками вчених дитина-дошкільник повинна до межі прожити своє дитинство, досхочу награтися, намалюватися, наслухатися казок, навидумувати небилиць, Без цього вона не перетвориться на дорослого (якщо, звичайно, у дорослому не бачити лише «навченого» соціального функціонера, а бачити перш за все суб’єкта творчих вільних діянь, здатного нести за них повну відповідальність. Людині дуже важливо «відбутися» дитиною, інакше вона неминуче «Зависне» десь на межі дитинства і дорослості. Дошкільний вік передбачає організацію навчання в рамках характерних для дошкільника видах діяльності - гри, конструювання, мовної, зображувальної, музичної, театралізованої, рухової, спілкування. Видатний російський вчений В.В.Давидов наголошував, що ігнорування гри та інших видів вільної діяльності, надання переваги заняттю, як основній формі організації педагогічного процесу, тим більше настирливо впроваджуваний предметний підхід перекреслює самоцінність дошкільного дитинства. Тому варто створити такі центри діяльності: - Музичних ігор (музичні інструменти) - Маленької господині (кухня, набір для прасування, стіл, сервірування) - Митецької діяльності (фарби, олівці, папір) - Природознавства (зимовий сад, вазони, живі тваринки) - Ігрова (юні автомобілісти), ігри з кубиками, автодороги. - Бібліотечний куток. Отже, педагогам слід пам'ятати, що формування саме психологічної, а не спеціальної готовності до систематичного навчання є той місток, що поєднує дошкільну освіту і початкову школу і є основним змістом наступності їхньої роботи. Друге на що я хочу звернути увагу, це те, що велика увага при навчанні дітей 6-річного віку повинна звертатись на гру, як провідну в дошкільному віці В.О.Сухомлинський розмірковував про те, з яким трепетним хвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання, як довірливо дивляться в очі вчителя. Чому ж часто буває, що через кілька місяців, а то й тижнів згасає вогник, чому для деяких дітей навчання стає мукою. Причин для цього можна назвати багато. Одна з них стосується гри. Гра - провідний вид діяльності дитини-дошкільника. Оскільки межа між старшим дошкільникам віком і молодшим шкільним не дуже значна, то ми з впевненістю можемо сказати, що гра в шкільному віці повинна займати вагоме місце особливо в зв'язку з переходом до навчання з 6-річного віку. Вже в першому класі основним видом діяльності стає навчання. Навчання має приносити дитині таку саму радість, яку їй приносить гра; воно на перших порах повинно проходити в ігровій формі або на фоні гри. Хороший приклад організації навчання в ігровій формі показав нам грузинський педагог Ш.О.Амонашвілі. Його дидактичні ігри можна вважати хрестоматійними. У дошкільному віці життя дітей переповнене іграми. При підготовці дітей до школи, потрібно перенести акцент на навчання їх вмінню самостійно організувати ігри. Дитина, котра вміє самостійно організовувати гру з однолітками в дошкільному навчальному закладі, зможе це зробити і в школі. Вчителям варто усвідомити роль гри в процесі засвоєння дітьми знань і створення для цього відповідні умови. Саме цьому мають учитися педагоги-початківці у вихователів-дошкільників. Їм потрібно усвідомити, що крім дидактичних і рухливих ігор, на перервах мають бути поширеними ігри-забави, драматизації, будівельно-конструктивні, сюжетно-рольові. Вчителям варто вивчити ігрові можливості та інтереси дітей; дізнатись, які ігри діти знають, які вміють організовувати самостійно. Цьому може допомогти звичайна розмова з вихователем та самими дітьми. Така співпраця взаємодія мають бути постійними. До створення матеріальної бази ігор вчителям потрібно залучати учнів, а також їхніх батьків. Вчителі-початківці повинні створити умови, для виникнення різноманітних ігор; влаштувати ігрові конкурси змагання. Допомогти перенести досвід з дошкільного навчального закладу в школу має вихователь. А отримувати і підтримувати досвід самостійної гри має вчитель, а це створить передумови для кращого входження маленьких учнів у повноцінну навчальну діяльність. 3.Засвоєння правил поведінки Вчителі початкової школи велику увагу приділяють вихованню в учнів свідомої дисципліни. Відомо, що основним видом діяльності в школі є навчання. Але не всі педагоги замислюються над тим, що умовою успішного навчання є уміння організовано вести себе на уроці, підпорядковувати свою поведінку певним правилам. Серед причин неуспішності і недисциплінованості молодших школярів слід відмінити такі, які прямо пов’язані з нестачею вольової регуляції поведінки, з невмінням заставити себе виконати вказівку дорослого, з нездатністю довести розпочату справу до кінця. Вчителі, здійснюючи наступність у навчанні і вихованні між дошкільним закладом і школою, спираються не тільки на знання, а й на маральне уявлення з якими учень прийшов в 1 клас. Основа наступності в тому, що сформовані навички культури поведінки дитини в дошкільному віці стають тим фундаментом на який спирається учитель у початкових класах. Результати певних досліджень заставляють замислитись над проблемою ефективності спільної роботи дитячого садка та школи з питань виховання культури поведінки під час навчання. Першокласники не завжди вміють підготувати своє робоче місце, на уроках довго зосереджуються, відволікаються, часто перепитують. Підсумовуючи спостереження можна зробити висновки, що вихователі часто дають готові правила поведінки і не роз’яснюютьїх суть, не підводять до розуміння їх виконання. На основі вищесказаного визначається перелік навичок поведінки, які повинні бути сформовані у дітей на момент вступу до школи: - обов'язково бути присутнім на занятті; - уважно слухати вихователя і з першого разу виконувати всі його вказівки; - піднімати руку, якщо хочеш запитати чи відповісти; - всі завдання виконувати до кінця; - працювати за планом запропонованим вчителем; - починати і закінчувати завдання разом з усіма дітьми; - бути уважним до свого товариша, не заважати йому; - не підказувати; - працювати самостійно; - ділитися з товаришем; - продуктивно сприймати зауваження; - не ображатися; - всі навчальні приладдя тримати в порядку. Тому вихователям старших груп слід продумати методи та форми роботи, спланувати систему заходів для засвоєння дітьми перерахованих правил. Доцільно на початку року організувати екскурсію в школу. Бажано зустрітися з майбутньою учителькою, яка б розповіла дітям про школу, посадила б їх за парти, розповіла про те, як треба вести себе на уроці. Вихователь повинен зрозуміти, що не тільки важливо знайомити дітей з правилами поведінки, а ще й привчати правильно їх виконувати. Вихователь повинен використовувати кожну доцільну ситуацію для виховання дітей, запропонувати поділитисяпластиліном, іграшкою і т. д. На уроках учні часто перепитують про зміст завдання. Причина такої поведінки полягає в тому, що вихователі іноді дають не чіткі і багатослівні пояснення, не акцентують увагу дітей на головному, багатократно повторюють завдання. Формування поведінки - довгий і складний процес, який вимагає цілої системи методів. Вступаючи в 1 клас, дитина усвідомлює важливість і потрібність своїх нових обов'язків, справ, сприймає нові шкільні вимоги з бажанням і готовністю їх виконати. Вчитель займає в цей період особливе місце, його слово, вимоги - закон для дітей. Якщо вони не виконують ті чи інші вимоги, то як правило тільки тому, що не вміють керувати своєю поведінкою. Отже саме в дошкільному віці цьому питанню слід приділяти особливу увагу. Успіх роботи буде залежати від єдності зусиль дошкільного закладу і школи. Своєчасне засвоєння дошкільниками норм поведінки є однією з умов їх успішного навчання в школі. Розвиток фонематичного слуху Велику увагу при підготовці дитини до школи слід звернути на роботу з розвитку мовлення. Особливого значення набуває володіння чистою і правильною звуковимовою, граматичною правильністю мови, умінням послідовно, логічно і зв'язко висловлюватися, переказувати, будувати розповіді. Необхідним компонентом готовності до школи є володіння фонематичним сприйманням і звуковим аналізом мови. У 1 класі багато уваги приділено питанню розвитку фонематичного слуху. Учні повинні вміти розпізнавати звуки у словах, різні варіанти звуків (фонеми, голосні і приголосні, м’які ітверді) правильно вимовляти слова і звуки, писати букви і слова, читати рукописний і друкований текст. Дослідженнями психологів і методистів встановлено, що добре розвинений фонематичний слух у дітей є основою успішного засвоєння усного письмового мовлення. Зокрема Єльконін, Жуйков, Єгоров, Швачкіна вважають, що головним компонентом у навчанні грамоти є фонематичний слух. БКДО не визначає завдання ознайомлення дітей з буквами і навчання читати, а вимагає лиш досконального розвитку фонематичного звукового аналізу слів. А це слід починати з Пмолодшої групи. (Звук з-з—пісенька комара) Успіх у роботі щодо наступності повністю залежить від обізнаності вихователем з програмними вимогами першого класу, змістом роботи за структурою уроку, хоча вихователь повинен уникати сухого дидактизму, не дублювати шкільних програм та методів роботи, а надати процесу навчання не вимушеного ігрового характеру. Нині, коли особливо актуально набуває проблема наступності та реалізація завдань обов'язкової освіти в дошкільній ланці, здійснюючи наступність між дошкільним закладом і початковою школою, необхідно передбачити: - На дошкільному етапі - збереження самоцінності даного вікового періоду, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри), як фундаментального новоутворення дошкільного періоду. - На початковому етапі - опру на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкільному дитинстві якостей, розвиток провідної діяльності (навчання) як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку. -  Названі параметри освітнього-виховної роботи можуть бути реалізовані через модель співпраці обох ланок: - робота з педагогами; - робота дитячих колективів; - робота з батьками. Тільки за умови забезпечення тісних контактів між дошкільним закладом та школою, здійснення правильного контролю, використання різних його форм повністю залежить успіх вирішення проблеми підготовки дитини до школи.   ВИСТУП НА ПЕДАГОГІЧНІЙ РАДІ  НА ТЕМУ : «Психофізіологічні особливості   дітей 6-7 річного віку» Дошкільний вік (від 5до 6р.) - останній віковий період дошкільного дитинства. Анатомо-фізіологічні особливості : середнє щорічне збільшення зросту дошкільника становить близько б см, дівчатка дещо випереджають хлопчиків. Щорічно вага дитини збільшується на 1.5 - 2 кг, змінюються пропорції тіла , видовжується тулуб і особливо ноги . Для кісткової системи дитячого організму характерне недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок . Працездатність м'язів дошкільника значно нижча , а стомлюються вони швидше , ніж у школяра . Удосконалюється діяльність серцево - судинної системи . Збільшуються розміри серця (до 5 років у 4 рази порівняно із новонародженим), змінюється ритм його роботи . Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції мозку , відбуваються прогресивні зміни вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій . Розвивається умовне гальмування , посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль головного мозку на функціонування підкірки . що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.   Розвиток психіки і пізнавальної діяльності.  Функціональні зміни в роботі ЦНС дитини пов'язані з морфологічними змінами в будові головного мозку, збільшення його ваги , розвиваються його функції. Ускладнюється структура аналітико - синтетичної діяльності, розширюється сфера впливу словесних подразників , сигналів на розвиток діяльності дитини , що є передумовою психічного розвитку дитини . Прискорено розвиваються кінеститичні відчуття завдяки рухливим іграм , ритмічним і фізкультурним вправам , малюванню , ліпленню , ручній праці. Сприймання розвивається в різних видах діяльності (ігрової. практичної). Інтенсивно розвивається просторова орієнтація та орієнтація в часі. Пам'ять їх розвивається в осмисленій діяльності, в якій розуміння є основою як мимовільного , так і довільного запам'ятовування . У процесі спілкування з дорослими у дітей все частіше виникає потреба запам'ятати і пригадати , від цього значною мірою залежить результативність їх діяльності. Уява . Збагачується уява , здійснюється процес формування довільної уяви . У цьому віці відбувається цілеспрямоване створення образів . Мислення розвивається наочно - дійове , стає образно - мовним . Мовлення набуває все більшого значення . Розвиток мислення пов'язаний із позитивними зрушеннями в їх мовленні. Швидко збагачується словник дошкільняти . Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в збагаченні словника , зумовлені середовищем , в якому росте дитина , різноманітністю її мовних контактів з дорослими . У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування йфункціонування внутрішніх розумових дій . Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення .Розвивається чуття мови , яке допомагає успішніше користуватися мовою , виправляти помилки свого мовлення і помічати такі помилки в інших. У цей період активно починає формуватись довільна увага . Діти вже можуть виділяти об'єкти , які потрібні в їхній діяльності, спеціально зосереджуватися на них . Значно зростає стійкість, збільшується обсяг мимовільної та довільної уваги. Дошкільне дитинство здавна називають віком гри . Якщо в ранньому дитинстві основним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними , то у грі дошкільника головним стає людина ,її дії та взаємини з іншими людьми .Гра набуває рольової форми , дитина вчиться гратися . Головне при цьому дотримання правил , обумовлених роллю і сюжетом гри , яка стає спільною, справді колективною . У колективній грі між учасниками виникають реальні стосунки . Дитині не байдуже з ким вона грається .Коли до гри залучається особисте ставлення , вибір симпатії, це створює сприятливий грунт для підвищення її виховної ролі в житті дитини . Окрему групу становлять дидактична гра , гра-драматизація, гра-фантазування . Молодший шкільний вік (6-7 р.) .При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей , перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною . Анатомо-фізіологічні особливості: Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно . Збільшується вага та зріст, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця . Кістково-сполучний апарат досить гнучкий , оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини . На це треба зважати , щоб запобігти можливому викривленню хребта , вдавлюванню грудей , сутулуватості. Малі м'язи кисті рук ще розвинені не повністю , першокласникам важко писати в межах рядка , координувати рухи руки . Тому слід проводити фізкультхвилинки, які будуть знімати їхні напруження . У дітей добре розвинені всі органи чуття , але деякі мають свої особливості. Так , очі, завдяки еластичності кришталика , можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання та письма . Розвиток психіки та пізнавальної діяльності. Під час навчання - основної діяльності учнів - якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси . Вони виявляються у розвитку сприймання , яке стає довільнішим, цілеспрямованішим. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків , чому сприяють уроки музики . Значні зміни відбуваються у розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять . яка має вирішальне значення у здобутті знань . За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запам'ятовують доступний для них матеріал . У процесі заучування розвивається самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти . Розвиток уяви відбувається у творчому осмисленні, від довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів . Мислення стає конкретно-образним , школярі можуть здійснити умовивід . У розвитку мовлення важливим є використання різних форм слова , писемного та внутрішнього мовлення , яке виявляється у функціональних формах : повторення , монолог, критика , наказ , прохання , погрози , питання і відповіді. Переважає мимовільна увага . Діти активно реагують на все нове , яскраве , незвичне. Першокласники дуже вразливі, адже це пов'язано із кризою 6-7 річного віку, тож вчителям і батькам слід проявити максимум терпіння , розуміння і підтримки.                            ВИСТУП  НА  ПЕДАГОГІЧНІЙ  РАДІ  НА ТЕМУ : «Адаптація першокласників  до навчання у школі». Початок навчання у школі - один із найсерйозніших моментів у житті дитини. Але що означає «серйозний момент»? На це питання батьки першокласників зазвичай відповідають так : «Новий колектив» , «Нові заняття , вчителька», «Нові обов'язки" , «Багато нових вражень» , «Великі навантаження» . Дітям складно висиджувати урок в одній і тій самій позі, складно не відволікатися і стежити за думкою вчителя , складно робити повсякчас не те , що хочеться , а те що від них вимагають, складно стримувати і не висловлювати вголос свої думки та емоції, що постійно виникають . Тому необхідний час , щоб відбулася адаптація до шкільного навчання , дитина звикла до нових умов і навчилася відповідати новим вимогам . Перші 2-3 місяці початку навчання є найскладнішими . Дитина звикає до нового способу життя , до правил школи , до нового режиму дня . Адаптація до шкільного навчання буває двох видів : 1) Фізіологічна - реагування організму на зміни. 2) Соціально-психологічна - триває в середньому від 10-18 днів до 1-3 місяців і супроводжується зростанням внутрішньої напруженості, тривожністю , зниженням самооцінки в результаті перших невдач . Психологи виділяють три рівні адаптації дітей до школи : - Високий рівень - першокласник позитивно ставиться до школи , правильно сприймає вимоги , щовисуваються . Навчальний матеріал засвоює легко , глибоко і повно ; старанний , уважно слухає вказівки та пояснення вчителя , готується до всіх уроків . - Середній рівень - першокласник позитивно ставиться до школи , її відвідування не викликає негативних переживань, розуміє навчальний матеріал , якщо вчитель висловлює його детально і наочно ; засвоює основний зміст навчальних програм , але зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось таким , що для нього є цікавим . - Низький рівень - першокласник негативно ставиться до школи або йому все одно ; часто має пригнічений настрій , спостерігається порушення дисципліни , пояснюваний матеріал засвоює фрагментно, самостійна робота з підручником утруднена , за дитиною потрібен постійний контроль, пасивний на уроках , близьких друзів не має . ВИСТУП НА ПЕДАГОГІЧНІЙ РАДІ: «Усунення мовленнєвих вад – запорука успішного навчання в школі». Вступ до школи є важливим етапом у житті кожної дитини. Перед нею відкривається невідомий світ - цікавий, загадковий, непростий, який із собою несе радість і хвилювання, перші кроки шляхом життя. Сучасна освіта має забезпечити комфортний вступ кожної дитини з дошкільного дитинства у світ навчання. При цьому навчання розуміється не тільки як формування у дитини знань умінь і навичок, а як основа всебічно розвиненої особистості дитини. У початковій школі дитина вперше стає суб'єктом соціальної діяльності, коли слід виконувати не тільки те, що хочеться, а й те, що треба, чого вимагає вчитель. Тому в ході підготовки дитини до школи важливе наступництво в роботі початкової школи та дитячого садка. Починаючи із праць відомого вченого Я. Коменського, наступництво розглядалось як один із основних принципів розвитку освіти. Проблема наступництва дитячого садка і школи завжди займала значне місце в історії педагогічного процесу. Довгий час взаємозв'язок між дошкільною і шкільною ланками освіти залишався декларативним, хоча, на думку вчених і практиків, саме цей віковий період найважливіший для загального розвитку, формування особистих рис, необхідних протягом усього наступного життя, і є фундаментом для надбання соціальних знань, умінь і навичок. Проблемою підготовки дітей до шкільного навчання були стурбовані всі: батьки, дошкільні працівники, учителі, органи управління освітою, і кожен посвоєму намагався вирішити цю проблему. Неузгодженість у змісті, методах керівництва і формах організації педагогічного процесу часто призводили до того, що в першому класі не реалізовувався набутий дітьми в дитячому садку досвід, відбувалося зниження пізнавального інтересу першокласників, ускладнювалась їхня адаптація до умов школи, а для дітей з мовленнєвими вадами все назване проходило ще складніше. Розв'язання таких суперечностей можливе за умови наступності в роботі дошкільної та шкільної ланок. Початкова школа має забезпечити максимальнокомфортний перехід дітей від моделі виховання, освіти та розвитку до навчальної шкільноїмоделі. На цьому етапі важливе не стільки наступництво знань, умінь і навичок, скільки наступництво методів і прийомів у роботі з дітьми. Головною метою є плавний перехід від дитячого садка до школи, послідовна заміна різноманітних форм роботи. Наприкінці дошкільного віку діти повинні мати організаційну сформованість, навчальну мотивацію  - і все це відбувається в ігровій діяльності. Граючись - вчимося. Відомо, яку величезну роль в інтелектуальному розвитку дитини відіграє її мовлення і наскільки відхилення від його норми можуть негативно позначатися на її подальшому житті. На превеликий жаль, щорічне вересневе обстеження мовленнєвого розвитку дошкільників показує тенденцію до збільшення кількості дітей-логопатів. Зростає відсоток комплексної патології, що відображається на фонематичних процесах, лексико-граматичній будові, зв'язному мовленні, тобто структурах, якість яких зумовлює успішність навчання і розвиток дитини. І чим вищі вимоги державних стандартів початкової освіти, тим важче дітям із мовленнєвими вадами адаптуватись до умов шкільного навчання. Більшість вищеназваних проблем із переходом від однієї ланки до іншої успішно реалізовуються у нових типах освітньо-виховних закладів - НВК, де реалізовуються програми дошкільної та початкової освіти, поєднуються в єдиний педагогічний процес виховання, навчання і корекційно-відновлювальна робота. Педагогічний колектив Кіцманського НВК, реалізовуючи проблему наступності, створив єдиний соціально-педагогічний простір для успішного творчого розвитку дошкільника та впровадження у практику активного набуття кожною дитиною особистого досвіду участі у громадському житті. Головною метою НВК є єдність і наступництво у системі роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, поліпшення їхніх мовленнєвих функцій, створення умов для повноцінного розвитку вихованців. Основна умова комплексної корекції дітей із вадами мови - створення такого навчально-виховного середовища, в якому діти планомірно переходять від дошкільного навчання до шкільної освіти і мають можливість покращити свій мовленнєвий розвиток. У НВК працюють дві логопедичні групи де проводиться корекційно-відновлювальна робота з дошкільниками та молодшими школярами, що мають фонетико-фонематичні вади мовлення. Ці дефекти спричинені функціональною незрілістю мовно-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем власного мовлення, а також анатомо­фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При таких дефектах спостерігають неправильну вимову звуків рідної мови, порушення просодичної сторони мовлення, голосу, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення супроводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, фонематичного налізу). Схема корекційно-педагогічної роботи: 1. Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів; корекцій дихання і голосу, розвиток артикуляційних рухів і певних якісних особливостей цих рухів (сили, точності, координованості, синхронності), розвиток кінестетичних відчуттів. 2. Корекція дефектів звуковимови (постановка звуків, їхня автоматизація). 3. Корекція фонематичного розвитку: 4. Формування сенсорного і перцептивного рівнів сприймання (якщо вони є порушеними); 5. Формування звукових образів слів; 6. Розвиток фонематичного аналізу. Корекційні заняття проводяться вчителями-логопедами відповідно до навчального плану і програми вікової групи чи класу. Вся робота планується та проводиться у тісній співпраці вчителя-логопеда з вихователями, вчителями, практичним психологом. Тому вже традиційним стало проведення мною консультацій та надання порад педагогам щодо роботи з дітьми, які мають порушення мови. Корекційно-відновлювальний процес не може обійтись без допомоги батьків. Намагаюсь працювати з кожною сім'єю окремо, що позитивно впливає на безболісну адаптацію дітей від дошкільного до молодшого шкільного віку. Вважаю, що співпраця батьків та вчителя-логопеда - це одне з базових завдань дошкільного та шкільного компоненту. Успішному вирішенню цього завдання допомагає створений мною консультаційний клуб "Домашній логопед". В рамках роботи клубу проводжу найрізноманітніші заходи з батьками: анкетування, індивідуальні консультації, виступи на батьківських зборах, бесіди-заняття, відкриті заняття, практикуми з питань логопедичної корекції. Такі форми роботи дають змогу знайти шляхи взаєморозуміння та взаємопідтримки, допомагають виробленню однакових поглядів на корекційно-відновлювальний процес, що в свою чергу робить безболісним адаптаційний перехід дошкільників до шкільного навчання. Отже, наступництво у корекційно-відновлювальному процесі є основною умовою переходу дитини від дошкільного навчального закладу до початкової школи, забезпечує неперервність освітнього простору дошкільників і молодших школярів.   ВИСТУП НА ПЕДАГОГІЧНІЙ РАДІ НА ТЕМУ : «Готовність дитини до  навчання у школі». У вихованні все головне: і урок, і розвиток різнобічних інтересів дітей поза уроком, і взаємовідносини вихованців у колективі. В.О. Сухомлинський Що ми розуміємо під поняттям "готовність до школи"? * Емоційно - вольова готовність * Фізична готовність * Мовленнєво-комунікативна готовність * Позитивна мотивація * Інтелектуальна готовність * Соціальна зрілість * Психічний розвиток. — Дитина пішла в перший клас... Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Яким воно буде? Чи буде воно упішним для вашої дитини? Адже нові обов'язки вимагають від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо розпорядок дня школяра продумати до найдрібніших деталей. Відомий фізіолог І.П. Павлов вважав, що дотримуючись певного розпорядку дня, ми допомагаємо роботі нервових клітин, запобігаємо виснаженню нервової системи, перевтомі. Розглянемо робочий день першокласника. Підйом. Школяр має вставати о 7 годині ранку. Наступні 50 хвилин витрачаються на ранкову гімнастику, водні процедури, сніданок. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Сніданок дитині потрібен легкий, оскільки попереду об 10 годині 30 хвилин її чекає другий гарячий сніданок у школі. Нехай вдома дитина вип'є чай, з'їсть печиво, фрукти. Дорога до школи. Батьки повинні показати дитині найбезпечніший шлях до школи, постійно нагадувати про дотримання правил вуличного руху. Заняття у школі тривають до 12 год 30 хв. Перерва між шкільними заняттями і домашніми має становити 3 - 3,5 години. Цей час витрачається на обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами, прогулянку на свіжому повітрі. Для першокласників важливий денний сон протягом години. Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок. Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин в день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Виконання домашніх завдань. Близько 16 години учень приступає до виконання домашніх завдань. Раціонально обладнаний робочий куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.Світло на столі має падати зліва. Меблі — відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася до підлоги. Батьки мають стежити за правильною поставою під час письма та читання. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Відстань від очей до предметів має становити 30 - 35см. Заняття тривають ЗО хвилин. Перерви між ними — 5-10 хвилин. Вечірній відпочинок. Цей час використовується відповідно до особистих нахилів і інтересів дитини. Вона завжди має бути впевненою, що в неї знай­деться час для спілкування з батьками і друзями, для читання улюблених книжок, малювання, конструювання, заняття спортом, перегляду телепередач. Лікарі та психологи радять дивитися телепередачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повинна перевищувати 6-7 годин. Вечеря має бути легкою і становити не більше 20 % денного раціону. Перед сном дитина має скласти в ранець все, що необхідно для занять, підготувати одяг, взуття до наступного дня. Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчити дитину лягати і вставати завжди в один і той самий час; практикувати перед сном 20 - 30 хвилинні прогулянки на свіжому повітрі, спати при відчиненій кватирці. Відхилення від режиму має бути розумним, індивідуальним для кожної дитини, але батьки завжди мають дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон, повноцінне харчування,достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпечення загального розвитку дитини тощо. Інтелектуальна готовність передбачає сформованість уваги, розвинену пам'ять, операції аналізу, синтезу, узагальнення. До 6 - 7 років дитина повинна знати свою адресу, назву міста (села), де мешкає, назву своєї країни та її столицю; ім'я та по батькові батьків, де вони працюють, розуміти, що бабуся — це мама батька чи матері. Повинна знати пори року, їх послідовність й основні ознаки, назви місяців, дні тижня; основні види дерев,квітів, розрізняти домашніх і диких тварин, тобто орієнтуватися в часі, просторі, найближчому оточенні. Мотиваційна готовність — це бажання школяра прийняти нову для нього соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалася своєю головною діяльністю — навчанням. Вольова готовність потребує від учня вміння поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля, оцінити результат свого вольового зусилля. Комунікативна готовність передбачає уміння увійти в дитяче товариство, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися. Тобто ті риси, які забезпечують безболісну адаптацію дитини, що сприяє й позитивному розвиткові. Краще адаптовані діти, які мають високе й адекватне самооцінювання, демонструють високий рівень комунікативної готовності. Психолого-фізіологічна готовність дитини до школи. З початком навчання у житті дитини відбувається дуже багато змін. Це нові умови життя та діяльності, нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем; соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Усе підпорядковується навчанню, школі. Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садочка адаптація до школи має різний перебіг. Легше проходить період пристосування до школи і краще справляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Та сьогодні лише 20—25 % дітей ідуть до школи здоровими. Решта мають різноманітні порушення та відхилення у стані здоров'я. Методичний міст –дебати Різновид дискусії, одна з інтерактивних форм методичної роботи. Проводиться з метою розвитку практичних навичок. Темою, як правило обираються проблеми розвитку, навчання й виховання дітей. Під час проведення «методичного моста» вихователі й вчителі вдосконалюють свої аналітичні вміння. Роль ведучого виконує методист або завідувач (директор) навчального закладу. Мета дебатів;навчити педагогів краще спілкуватися одне з одним, уникаючи конфліктної ситуації. Правила гри:у грі беруть участь дві команди по 6 осіб та експерти. Команди протягом гри, використовуючи логіку, об'єктивні докази та переконливі промови, повинні переконати експертів в перевагах саме своїх поглядів на проблему. Виголошуючи свою промову, учасники зобов'язані вставати. Переконливість аргументів тієї чи іншої команди й визначає переможця. Експерти:це, як правило, найкомпетентніші в тих чи інших питаннях медпрацівники, які в ході засідання педагогічної ради, уважно слухаючи доповідачів і виступаючих, нотують основні думки, висловлені ними пропозиції, при потребі відповідають по суті поставлених питань, включаються в дискусію в межах регламенту, уточнюють, обґрунтовують окремі положення, дають експертну оцінку запропонованому проекту рішення. Виступ на педагогічній раді на тему: "Наступність у роботі дошкільної та шкільної освіти, як умова навчально-виховного процесу". Чи сприяють наступності дошкільної та початкової освіти сучасні підручники для 1-4 класів, навчальні програми. Що б ви змінили? Перехід дитини дитсадка до школи є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення. Тому є важливим дотримуватися принципу наступності дошкільної та початкової освіти. Переглянувши програми: "Дитина", "Дитина вдошкільні роки", "Я у світі"  та програму для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів, прийшли до висновку, що у цих програмах спостерігається наступність. Дані програми мають на меті в 1 класі продовження, уточнення знань, отриманих дітьми в дошкільному закладі. Матеріал програми є рекомендований. Програмовий зміст загально навчальних умінь і навичок та його розподіл можуть уточнюватися педагогами залежно від умов і особистостей роботи дітей. Але в процесі підготовки дітей до школи необхідно враховувати вимоги організації та змісту навчально - виховного процесу в ДНЗ, де акцентується увага на розвиток фонематичного слуху, звукового аналізу слів, ознайомлення зі словом і реченням, складом і звуком, навчання первинного поскладового читання. Не варто "форсувати" формування у дошкільників навичок власне письма і читання, адже це є головним завданням початкової школи. Це все здійснюється за допомогою використання яскравої наочності. Деякий запропонований матеріал дублюється і ускладнюється з декількох причин: - педагоги не мають права відступати від діючих програм ; - якісний склад дітей 6 - річного віку та їх підготовка різні.   Програми складаються з таких розділів: - Актуальні проблеми наступності у роботі дитсадка і школи. - Розвиток мови ( навчання грамоти, підготовка руки до письма, розвиток зв'язного мовлення та художньої література). - Ознайомлення з навколишнім світом ( рідна природа, екологічне, валеологічне виховання, українознавство). - Математика. - Образотворче мистецтво. - Художня праця. - Музичне виховання. - Фізична культура. Крім вище сказаного, наступність проявляється у: - яскравому наочному матеріалі як у дошкільній освіті, так і у початкових класах, особливо у 1 класі, бо як відомо увага дітей цього віку 5-7 хвилин, нестійка. - доброзичливе ставлення педагога до дитини. Тобто хороший тон.  Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток      Позиційна дискусія Тема:« Проблеми наступності в НВК» Мета: - Навчити учнів аналізувати власну діяльність на певному етапі впровадження педагогічної технології, активізації для особистісної, активнішої участі в роботі. -Ознайомити педагогів з однією з нетрадиційних форм проведення педагогічної наради. Алгоритм проведення імітаційної гри Слухачі розбиваються на групи по 5 - 7 чоловік. Створюються чотири групи: негативу, позитиву, пошуку причин, позитивного програмування. Кожна група обирає лідера - спікер. По одному педагогу від кожної групи виконують роль фіксаторів. - Групам дається завдання. - Задається позиція кожній групі. - Робота в групах з обговорення своєї позиції. - Дискусія. - Виступи фіксаторів. - Підбиття підсумків дискусії керівником навчального закладу. - Робота в групах зі створення проекту рішення педагогічної наради. Підготовчий етап Групи знайомляться із завданнями, з'ясовують проблеми, труднощі, які виникають у роботі в умовах упровадження інновації в адміністрації школи, педагогічного колективу. I етап Розподіл на групи, обговорення позицій у групі. II етап. Дискусія     У ході гри обговорюються обє'ктивні труднощі, а також проблеми, порушені групою негативу: низький рівень престижності освіти; відсутність у навчанні диференціації учнів за рівнями навчальних досягнень; нестача часу на участь в експериментальній роботі; незнання суті педагогічної технології та суті експерименту, його мети та завдань, напрямів роботи, способів її здійснення та результатів.           Група позитиву протягом 2хв. шукає свій аргумент. Група «пошук причин» готує свою відповідь, пояснює причини названих труднощів, а група позитивного програмування пропонує свій шлях вирішення даної проблеми. Потім групи по колу змінюють свої позиції, не торкаючись вже заявлених проблем. III етап. Фіксація Після дискусії фіксатори по черзі зачитують всі пред'явлені трудощі, потім наголошують на позитивних моментах, з'ясовують причини труднощів і роблять позитивний прогноз. Керівник школи вносить пропозиції щодо аналізу ситуації, уточнює основні положення експерименту. IV етап. Проект рішення педагогічної наради На основі обговорення виступів фіксаторів та керівника школи слухачам пропонується підготувати проект рішення наради в групах.                              Рішення педагогічної ради: 1. Спланувати роботу «Школи для батьків майбутніх першокласників» на П півріччя ст.гр.  2. Організувати тематичні виставки для батьків: «Підготовка дітей до школи», «Що повинен знати та вміти першокласник» вчителі 1-х кл.,вихователі, практик, психолог,  3. Опрацювати науково-методичний вісник «Наступніть у роботі дошкільної та початкової ланок освіти». всі педагоги,  4. Зробити добірку матеріалів з питання наступності д/с і школи та оформити їх в окрему папку. всі педагоги, до ____________ 5. Організувати спільну виставку дитячих малюнків до дня Матері старших дошкільників та молодших школярів 6. Організувати взаємовідвідування дітьми старших груп та учнів 1-х класів святкових ранків та вечорів розваг. вихователі, вчителі протягом року 7. Виготовити психодіагностичний інструментарій з метою визначення рівня їхньої готовності до навчання в школі. 8. Скласти список рекомендованої літератури з питань наступності д/с та школи. 9. Заступникам з навчально-виховної роботи при складанні плану роботи з наступності дошкільного закладу і школи включити нові форми роботи з даної проблеми. 10. Вихователям старших груп та вчителів 1-х кл. опрацювати програми навчання та виховання дітей дошкільного віку та програмусередньої загальноосвітньої школи 1-4 кл. Обговорити дане питання на засіданні методичної комісії. 11. Вихователям ГПД створити зони для ігрової діяльності (театралізованої, сюжетно-рольової, будівельно-конструктивної, пошуково-дослідницької), тобто урізноманітнювати ігрову діяльність.   12. Опрацювати на спільному засіданні вчителів і вихователів друковані зошити для дошкільників «Підготовка руки дитини до письма», і провести взаємну консультацію.    13. Створити проблемну групу з наступності дошкільного закладу і школи